Давно колись був собі чоловік з ве¬ликою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря. ..
    — Цур тобі, пек тобі! — закричав чоловік і заховався у печеру.
    «От лихо! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала.
    Тим часом день скінчився і надворі стемніло. Чоловіка охопив такий страх, що й сон його не брав.
    Нарешті опівночі буря вщухла. З-за хмар показався місяць.
    — Ото була буря! — проказав чоловік, уже збираючись виходити з пе¬чери, та раптом почув знадвору галас, Висунув голову, дивиться — веселяться, ставши в коло, чудовиська оні. сині й червоні, з бичачими рогами і без них.
    «От тобі й маєш! Оце пригода!» — подумав чоловік і затрусився, мов у лихоманці.
    А тим часом чудовиська заходилися танцювати під звуки барабана й флейти.
    — А-ха-ха! О-хо-хо! А-ха-ха! О-хо-хо!
    Чоловік так захопився незвичайним видовищем, що й забув про не¬давній страх. Навіть більше — ноги його самі просилися до танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола, закричав:
    — Хто іще краще станцює?
    Почувши ці слова, чоловік не міг стриматися:
    — Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!
    Приспівуючи, чоловік вистрибував у танці, як несамовитий. Приго¬ломшені чудовиська дивилися на нього, роззявивши роти, а тоді й самі пішли в танок, приказуючи: «Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!»
    — От молодчага! От молодчага! — хвалив чоловіка вожак, звівшись на ноги.
    Флейта і барабан грали щораз гучніше, а чудовиська весело стрибали навколо чоловіка.
    Тим часом небо на сході засіріло і заспівали півні. Чудовиська від¬разу принишкли і перестали танцювати. Навколо стихло, і чоловікові знову стало лячно.
    — Ох і мастак ти танцювати! — сказав вожак, підійшовши впритул до чоловіка.— Такого видовища я ніколи ще не бачив. Слухай, приходь ще раз до нас у гості!
    — Обов'язково прийду! — відповів чоловік, хоча сумнівався, чи дотри¬має обіцянку.
    — З твого обличчя видно, що прийдеш! — раділи чудовиська, обсту¬пивши чоловіка.— Та все одно залиш нам щось коштовне під заставу. Ну хоч би бородавку.
    «От і добре!» — подумав чоловік, але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.
    — Трохи потерпи, ми тільки бородавку вирвемо! — сказали чудо¬виська.
    — 0-ой! — скрикнув чоловік, і бородавка щезла у нього з обличчя.
    — Ку-ку-рі-ку! — вдруге заспівали півні, і чудовиська зникли, наче їх хто злизав.
    Незабаром на сході з'явилося сонце, і чоловік повернувся додому.
    Треба сказати, що сусід того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:
    — Чоловіче, куди ділася твоя бородавка?
    — Ось послухай, що зі мною сталося,— сказав чоловік і докладно розповів про свою нічну пригоду.

    — От цікаво! От цікаво! — повторював сусід, а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.
    Вони не забарилися і, добряче впившись, почали танцювати. «Які страшні! Це, мабуть, вони»,— вирішив сусід, відчуваючи, як увесь тремтить.
    — Невже веселий дядько не прийде? — спитало одне чудовисько.
    — Мабуть, що ні,— відповіло друге.
    — Напевно прийде. Бо залишив у нас коштовну річ — бородавку,— заперечило третє.
    Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайо¬мого.
    «Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— по¬думав сусід і, заплющивши очі, вибрався з печери.
    — От добре, що ти прийшов! Танцюй, швидше танцюй!
    Чудовиська радісно заплескали лапами. Флейта і барабан зазвучали ще гучніше, ніж минулого разу.
    Чудовиська стрибали навколо сусіда так близько, що йому здавалося: ось-ось вони вгородять у нього зуби.
    Сусідові ставало щораз страшніше, тож ноги і руки його не слуха¬лися.
    — Як ти погано танцюєш! Не так, як учора. Хлопці, проженімо його! — раптом закричав вожак.— Слухай, чоловіче, бери свою бородавку і геть звідси!
    Сусід ойкнув і мацнув рукою праву щоку — тепер і там сиділа бо¬родавка.
    Аж тут заспівали півні. Чудовиська принишкли і вмить щезли.
    — Почекайте! Почекайте! — гукав сусід. Та чудовиськ як і не було.
    Ось так і залишився сусід з двома бородавками — на лівій і на правій щоці.