Жив собі колись одинаком бідний-бідний чоловік.
    Якось ішов він берегом річки, дивиться — діти на дорозі граються ве¬ликою горбушею.
    Чоловікові стало жаль рибу, і він сказав:
    — Гей, хлоп'ята, продайте мені рибу! Ось гроші. Бачиш, мало тобі життя не вкоротили,— мовив він до риби.— Будь обережна!
    Він випустив горбушу в річку. Вона весело махнула хвостом і по¬пливла.
    Якось увечері, в ливний дощ, чоловік варив вечерю. Коли чув — хтось стукає в двері.
    «Кому б це бути такої пізньої години?» — подумав він і відчинив двері.
    Перед ним стояла вродлива дівчина, змокла до рубця.
    — Я заблудилася. Будь ласка, пустіть мене переночувати.
    — Що ж, ночуйте, але я бідний і не маю чим вас пригостити. Та за= ходьте, чого стоїте?
    Чоловік впустив дівчину до хати.
    — Красненько вам дякую! — сказала дівчина.— Вечері мені не треба. Аби тільки переночувати.
    Прокинувся вранці чоловік, бачить — дівчина вже готує сніданок. У ха¬ті прибрано, заметено.
    «Оце роботяща дівчина!» — подумав чоловік. Минув якийсь час, і дівчина сказала:
    — Будь ласка, візьміть мене за дружину.
    — Про таку дружину я й не мріяв! — зрадів чоловік. Вони побралися.
    Дівчина була лагідна й дуже роботяща. І хату замете, і білизну ви¬пере, і в полі чоловікові допоможе.
    А які смачні страви вона варила!
    «Може, чогось чудодійного додає?» — подумав якось чоловік.
    Одного дня він удав, що пішов у ліс по дрова, а сам заховався на горищі. Глянув крізь дірочку в дошці — дівчина порається біля вечері. Розтерла вона в ступці місо*, висипала в банячок і залила водою.
    «Цікаво, що вона далі робитиме?» — спитав сам себе чоловік.
    А дівчина повільно роздяглася — і обернулася на рибу-горбушу!
    Чоловік мало не скрикнув — так зчудувався.
    Горбуша стрибнула в банячок і почала плавати.
    Плавала-плавала, а тоді знову обернулася на дівчину.
    «Ось чому в неї така смачна юшка! Це ж та сама горбуша, яку я свого часу врятував!» — здогадався чоловік.
    Він зліз з горища і знадвору ввійшов у хату.
    — Втомився? Зараз я тебе почастую смачною юшкою,— сказала дів¬чина.
    Та чоловік не мав охоти до їжі. До того ж, йому стало моторошно: Його дружина — риба!
    — Я не хочу більше затримувати тебе у себе в хаті,— пробелькотів він.
    Дівчина засмутилася.
    — Я знаю, чому,— мовила вона.— Ти бачив, як я готувала юшку, авжеж?
    Вона подякувала за все чоловікові і вийшла з хати.
    Чоловік пішов услід за нею, дивиться — дівчина попрямувала до річ¬ки, на березі роздяглася й, обернувшись на рибу, пірнула у воду.
    
    * Місо — переброджене борошно із сої.