Жив собі колись у провінції На-гадо один вельможа. Великий мастак поговорити і послухати чиїсь тере¬вені, він розіслав по всіх усюдах таке оголошення: «Хто мене забалакає, за того віддам свою улюблену дочку».
    І тоді посунули до нього юнаки — кожен прагнув йому догодити й стати зятем багача.
    Та от біда — вельможа слухав чужі розповіді безперестанку й ніколи не втомлювався. Тож не дивно, що охочі одружитися з його дочкою за день-два знесилювалися й замовкали.
    Проте вельможа не втрачав надії.
    Одного дня з'явився ще один чоловік, який виявив бажання погомо¬ніти з вельможею.
    — Хто ти? — запитав його вельможа.
    — Найкращий оповідач у світі,— відповів чоловік.
    — Зумієш мене забалакати?
    — Нема нічого простішого! — засміявся чоловік і почав:
    — Десь колись ріс високий дуб...
    — Кажеш — високий?
    — Авжеж. Товстелезний, в тридцять три обхвати, а висотою тридцять три тисячі тридцять три кени, три сяку і три суни*...
    — Нічого й казати, велике дерево.
    — І було на ньому без ліку жолудів — як на небі зірок або піщинок на морському узбережжі...
    — Справді, багатенько.
    — От достигли жолуді й почали по одному падати. Та оскільки той дуб ріс на скелястому березі озера, то один жолудь падав у воду — буль! — а другий на камінь — бац!.. Один у воду — буль!.. Другий на камінь — бац!.. Буль!.. Бац!.. Буль!.. Бац!.. Буль!.. Бац!..
    — Зрозуміло. А далі що?
    — А далі один — буль!.. другий — бац!.. Буль-бац!.. Буль-бац!..
    — Всі вже попадали?
    — Та ні! Буль-бац!.. Буль-бац!.. Буль-бац!... Буль-бац!..
    — Ще довго вони падатимуть?
    — Досі впала лише одна трильйонна частина жолудів, тож до кінця ще далеко — не одна тисяча років. Так-от, один жолудь — буль!.. Дру¬гий жолудь — бац!.. Буль-бац!.. Буль-бац!.. Буль-бац!..
    Нарешті оте «буль-бац!» так вельможі набридло, що він не витримав і сказав:
    — Годі! Віддам дочку за тебе.
    Кажуть, що й після цього вельможа не втратив охоти до балачок, але зятя більше не чіпав.
    
    
    * К є н, сяку, с у н — одиниці довжини; один кен — 1,81 м, один сяку — 30,3 см, один сун — 3,03 см.